Процес встановлення контролю європейськими колоністами та боротьба американців за свою незалежність досягла свого апогею у 1776 році. Тоді стартував новий етап в історії британсько-американської війни. Чергова інтервенція лондонських військ сконцентрувалась на двох напрямках. В одному із них ворожа армія прагнула розгромити “центр прийняття рішення” Вашингтона. Більш детально про те, з чого все почалось та чи змогли зрештою британці окупувати місто братерського кохання — читайте на philadelphiayes.com.
Передумови битви за Філадельфію
З початком нового 1777 року, прибережні американські штати, де раніше панували колоністи з європейського континенту, знову опинились під загрозою інтервенції армії Лондона. Останні тоді вже контролювали стратегічне місто Нью-Йорк та ще низку портових населених пунктів у південних штатах.
Британський генерал Вільям Хоу та політик Джордж Жеремен розробили план захоплення Філадельфії, який мав на меті розбити Другий Континентальний Конгрес у їхній столиці. Закріпившись у місті братерського кохання, окупанти ще прагнули з’єднатися з військами видатного генерала Джона Бургойна в районі Олбани, на північ від Філі.
На території сучасної Канади, на Бургойні стояла задача захопити північні населені пункти, які утримували американці та просуватись на зустріч з військами “філадельфійської кампанії”.
Протистояв британській інтервенції, американський генерал Джордж Вашингтон. Один із майбутніх засновників США воював на два фронти, намагаючись перехитрити одразу двох талановитих британських генералів. Вашингтон вів маневренну війну, атакуючи на північному напрямку та у штаті Нью-Джерсі, а потім переходячи до оборонних дій.
В липні 1776 року, Вільям Хоу повідомив Джону Бургойну, що, ймовірно американський генерал зосередиться на північній кампанії, тому він атакує південний напрямок та здійснює контроль над Філадельфією. Оскільки в ті часи, на думку ворогів американців, там базувалась головна їх бойова міць та штаб-квартира Вашингтона. Деякі історики схильні вважати, що рішення Хоу захопити місто братерського кохання було егоїстичним. Воєнний керівник хотів швидше за Джона Бургойна досягти успіху в Новій Англії. Водночас, якщо Вільям допоміг розгромити американців на півночі, то героєм війни став “не лише він”, чого Хоу не хотілось. Власне, керуючись особистими мотивами та недооцінкою суперника, через деякий час британці потрапили у скрутне становище.
Чи змогли європейці підкорити першу столицю США?
Британський флот, виконуючи завдання генерала Хоу, декілька тижнів маневрував від Нью-Йорка до південних регіонів річки Делавер. Паралельно сухопутні війська намацати слабкі сторони Континентальної армії неподалік Філадельфії. Військові керівники розбивали наземний наступ, хоч Вашингтон не дуже вірив в успішність дій британців, оскільки вони не мали потужностей для форсування річки Делавер, яка відмежовує місто від сусіднього штату Нью-Джерсі.
Вашингтон все ж повірив, що Хоу відводить увагу нападом на південь від головної мети — завоюванням північних топонімів та з’єднанню з генералом Бургойн. Проте, перебуваючи в районі Гудзону, американський військовий дізнається, що британський флот увійшов у Чесапікську затоку.
Командувач континентальної армії Джон Салліван займався обороню Філадельфії натомість Джордж Вашингтон з понад десятьма тисячною армією поспішив на допомогу останньому. Поки американські війська зайняли позиції, п’ятнадцять тисяч британських солдатів оточували столицю континентальної армії.
Битву при Брендівайні на початку восени 1777 року, Вашингтон з великими втратами програв, як наслідок, до кінця вересня вищезгаданого року Хоу нарешті переміг. Британський генерал увійшов до Філадельфії без спротиву, а континентальний конгрес після низки бойових дій та спроб повернути підконтрольний населений пункт, закріпились у Веллі-Форджі та Монмуті.
Через сувору зиму, обидві армії зупинились на досягнутих рубежах за “осінню кампанію”. Поки американські солдати боролися з природою та готувались до контрнаступальних дій — на півночі неочікувано для всіх було розгромленого групування лондонської армії. Тоді також Джон Бургойн та його армія опинилась в полоні.
Хто переміг у “філадельфійській кампанії”?
Як наслідок невдачі Британії, їхні південний європейський сусід та одвічний суперник об’явив війну останнім. Завдяки французькому флоту у 1778 році було відрізано логістичні шляхи окупаційних військ Лондона в районі Чесапікської затоки. Згодом армія колоністів здалася, а над місто братерського кохання знову підняли прапор свободи.
Головним висновком “філадельфійської кампанії” є — невдала початкова установка європейських колоністів, яка довела до поразки. Навіть попри втрату столиці Сполучених Штатів Америки, Вашингтон і патріоти продовжували боротьбу. Вони проводили сплановані операції на великі міста, які були окупованими ворогом. Поки Континентальна армія існувала і могла воювати, війна за незалежність тривала. А допомога союзників надалі сприяла розгрому окупантів на американському континенті.
