Північноамериканський континент не зазнав таких потужних руйнувань, через те, що Велика війна чи як потім її охрестили Перша світова, тривала у Європі. Проте за океаном все ж, філадельфійці на собі відчули й економічну нестабільність, і біль по втраті близької людини. По особливому переживали ті час німецькі американці, які населяли район Філадельфії. Більш детально про те, що відбувалось у місті братерського кохання впродовж чотирьох років тотальної війни на нашій планеті — читайте на philadelphiayes.com.
Чому містяни допомагали європейським партнерам?
28 червня 1914 року в Сараєво був вбитий Ерцгерцоґ Австрійський Франц Фердинанд і його дружина Софія. Через місяць, 28 липня вищезгаданого року спалахнула Велика війна, як тоді її називали сучасники, і яка згодом отримала назву Перша світова війна.
Попри те, що Сполучені Штати Америки приєдналися до бойових дій лише в кінці, внесок американського суспільства у відновленні миру був дуже важливим. Зокрема, вплив нашого краю потужно підтримало європейських партнерів у боротьбі з окупантами.
Жителі першої столиці США слідкували за воєнною “стрічкою новин” завдяки періодичним виданням, які розповідали їм і про масові вбивства у Бельгії, і про перших загиблих уродженців населеного пункту. Тоді під час ворожого влучення по британському судну, загинуло 27 містян. Такі новини змушували жителів гніватися та конвертувати свою злість у добрі справи — допомагали фінансово постраждалим в Європі. Мешканці Філадельфії усвідомили, що ця війна “не десь там”, вона набагато ближче ніж хтось міг подумати.
Розвиток промисловості
Як би це цинічно не звучало, але, варто відзначити, що світовий конфлікт спровокував промисловий розвиток нашого міста. Оскільки тут почали активно будувати нові заводи, підприємства та компанії, де переважно створювали зброю, військову амуніцію, одяг тощо. Особливо розвинувся текстильний комплекс, який на старті двадцятого сторіччя просідав.
Вдихнула новий подих також суднобудівна галузь, на одному із філадельфійських заводів було створено понад триста двадцять водяних суден за час війни. До слова кажучи, майже 70% взуття американських та солдатів європейських партнерів походили із філадельфійського конвеєра.
В період розгортання Великої війни місцеві компанії ставали дуже успішними. Зокрема, підприємець П’єр дю Пон та його однойменна компанія отримала чималі суми від експорту військової техніки та зброї, мілітаризуючи союзників майже на половину їхнього бойового потенціалу.
Що робили містяни, як змінилося їхнє життя?
Філадельфійці в тилу швидко згуртувалися навколо світової проблеми, заснували компанію “Позики” Свободи”, куди спрямовували свої кошти аби допомогти жертвам війни. Водночас місцеві чиновники запроваджували особливі дні, коли містяни не користувалися, наприклад, пальним чи не купували борошно та інші продукти з неї. Філадельфійське суспільство максимально занурилось у воєнний час, жило за моральними принципами, а тому доводилось переживати згодом скрутне фінансове становище через постійний експорт важливих товарів.
Долучатися до мілітаризації суспільства місцева влада намагалась використовуючи патріотичні наративи, мовляв: “якщо ти не допомагаєш фронту, то ти не американець”, а німець”. Паралельно програма американізації мала на меті асиміляції іноземців, які тікали від війни.
Зростання промисловості у воєнний час і нестача робочої сили у нашому краю також приваблювали афроамериканців з південних штатів. Цей рух до, наприклад, промислової Філадельфії мав назву — “Велика міграція”. Афроамериканці, які хотіли уникнути скрутних та антигуманних законів можновладців на півдні, сподівалися знайти кращі можливості на Півночі. У низці філадельфійських промислових об’єктах працювало чимало афроамериканці, попри нестабільну зарплату та потужний обсяг роботи — тут вони хоча б відчували себе потрібними. Однак біле населення міста ставилось до них з негативом, оскільки переживали, що будуть програвати конкуренцію.
“Асоціація захисту кольорового населення” — громадська спілка, яка займалася ліквідацією дискримінаційних питань у Філадельфії. Проте навіть вона не змогла зупинити фізичні міжусобиці, які призвели до загибелі двох чорношкірих та одного білого чоловіка.
Що ще є характерним для того часу серед цивільних містян, так це панівна кількість зайнятих робочих місць жіночою статтю.
Коли Сполучені Штати Америки приєднались до війни чоловіче населення було мобілізовано. З історичних джерел відомо про шістдесят тисяч чоловіків з міста братерського кохання. Таку кількість робочих місць заповнили жінки, створивши таким чином ілюзію подолання гендерної нерівності на місцевому ринку праці. Також варто згадати про майже дві тисячі містянок, які пішли в армію, хоч й несли службу переважно там на не бойових спеціальностях.
“Хороші німці” та наслідки війни
Одне з найстаріших населених пунктів Сполучених Штатів Америки, як і більшість топонімів зароджувалось із європейських мігрантів. Район Філадельфії був насичений уродженцями з Італії та Німеччини. Як наслідок розгортання Першої світової війни до нащадків цієї раси почались дискримінаційні рухи.
Місто братерського кохання розділилося. Одні вважали американських німців заручниками ворожого режиму, а, інші переважна більшість радикально відносилась до них. Першими постраждали іноземна періодична преса з усіма їхніми співробітниками, які опинились за ґратами. Потім стали забороняти у школах усе що пов’язано із німецькою культурою, містяни зруйнували пам’ятник Гете, Шиллера та Бісмарка.
Радикалізм проявляється навіть у таких, на чиюсь думку, абсурдних моментах, як: перейменування квашеної капусти на “капусту свободи”, заборона виконання у публічних місцях різдвяних пісень про Кріс Крінгл і Санти Клауса.
Німецькі американці відстоювали свою позицію, протестували на місцевих вулицях проти переслідування, а також проти втручання американців у Велику війну. Вони закликали тутешніх чиновників подбати про них, оскільки останні являються частиною вільного суспільства.
З настанням миру населений пункт зустрівся з декількома новими викликами часу: епідемії грипу та економічна криза. Філадельфійська влада запровадила низку рішень щодо обмеження діяльності навчальних закладів, театрів та інших місць скупчення людей. Попри всі старання все ж, недуга встигла за місяці трагічно вразити більше людей ніж забрала війна забрала за рік участь США у війни.
Інша прикрість трималось на тому, що місто дуже сильно пов’язала свою промислову велич із воєнною реальністю. Оскільки, коли союзники досягли успіху на європейському континенті — філадельфійський бізнес виявився нікому не потрібним в мирні часи. Без підтримки високого попиту на військове спорядження багато підприємств закрилися. Компанії, які впродовж тижня виробляли декілька десятків тисяч товарів, технічних засобів для американської бойової машини, потім виявились нікому не потрібними. Через це стартували масові звільнення містян, які опинились на соціальному роздоріжжі долі. У місті братерського кохання зросли заворушення на підґрунті расової дискримінації тощо. Загалом у повоєнну добу епідемія та фінансові труднощі змусили деяких навіть ярих патріотів замислитися про доцільність участь їхньої країни у війні такою ціною. Інші винили у всьому місцеву владу, яка допустила такого мінорного підсумку.
