Седі Александер була розумною та освіченою жінкою, яка присвятила своє життя боротьбі за громадянські права афроамериканців. Вона вдруге серед жінок-афроамериканок в історії США здобула ступінь доктора філософії і вперше – ступінь з економіки. Згодом Александер стала першою темношкірою жінкою, яка успішно закінчила юридичний факультет Пенсільванського університету та відкрила юридичну практику. З 1919 по 1923 рік вона очолювала жіноче товариство «Дельта Сігма Тета».
За громадянські права Седі Александер боролась разом зі своїм чоловіком. Її діяльність була відома на рівні всієї країни, а вплив активістки визнавали навіть президенти США. Розповідаємо докладніше про життєвий шлях та переконання сміливої філадельфійки на philadelphiayes.
Родина та початок життя Седі Александер
Седі Таннер Мосселл народилась 2 січня 1898 року у Філадельфії. Її батьками були Аарон Альберт Мосселл II та Мері Луїза Таннер. Дівчинка навчалась у середній школі у Вашингтоні, яку закінчила в 1915 році. У цей час вона жила у свого дядька Льюїса Бакстера Мура, декана Університету Говарда.
Родина Седі була доволі незвичайною. Її дідом по матері був єпископ Африканської методистської єпископальної церкви Бенджамін Такер Таннер. Також він працював редактором видання «Christian Recorder». У єпископа Таннера було семеро дітей. Генрі Оссаву Таннер став художнико, а Холлі Таннер Джонсон – першою жінкою-лікаркою в Алабамі. Вона заснувала лікарню та школу медсестер.
Батько Седі був першим афроамериканцем, який закінчив юридичний факультет Пенсільванського університету та став юристом-практиком. Коли доньці виповнився рік, він переїхав до Уельсу. Дядько дівчинки Натан Френсіс Мосселл став першим афроамериканцем, який закінчив медичний факультет Пенсільванського університету. Серед її братів і сестер — фармацевт Аарон Альберт Мосселл III та декан жіночого відділення Вірджинського державного коледжу Елізабет Мосселл.
Тож Седі зростала у мотиваційній атмосфері. Водночас вона з дитинства бачила несправедливість, з якою стикаються представники її раси й особливо жінки. Це сформувало її рішуче бажання вплинути на цю ситуацію.
Афроамериканка – доктор філософії
Після закінчення середньої школи Седі повернулась до Філадельфії та вступила до Пенсільванського університету. Вона закінчила його у 1918 році. У цей період їй довелось зіткнутись із багатьма труднощами через расу та стать. Викладачі не хотіли її консультувати, безпідставно звинувачували у плагіаті, а інші студенти присвоювали її роботи.
Попри це дівчина продовжила навчання у галузі економіки та у 1919 році здобула ступінь магістра. Завдяки стипендії імені Френсіса Сержанта Пеппера Седі вступила до аспірантури й у 1921 році здобула ступінь доктора філософії. Для афроамериканки у США того часу це був справжній прорив.
Проте здобуті наукові ступені не давали можливості гідно працевлаштуватись у Філадельфії. Тож Седі вирушила до Північної Кароліни, де упродовж двох років працювала у страховій компанії «North Carolina Mutual Life Insurance Company».
Ще від часу навчання у магістратурі Седі Мосселл долучилась до боротьби за права жінок. У 1919 році її обрали очільницею жіночого товариства «Delta Sigma Theta». Згодом вона стала його радницею з юридичних питань. Зв’язок з цим товариством Седі підтримувала ще з 1915 року, коли тільки почала навчатись у Пенсільванському університеті. Проте, щоб заснувати власне відділення, потрібно було п’ять студенток, що стало можливим лише у 1918 році.
Усі наявні відділення вперше зібрались разом на засідання в Університеті Говарда у 1919 році. У ньому все ще працював дядько Мосселл, Льюїс Бакстер Мур, який надав свій офіс для проведення зустрічей товариства. Під час цього з’їзду було створено Велике відділення жіночого товариства. Надалі воно розширило свою діяльність по всій країні та стало широко відомим. Седі Мосселл була однією з найбільш активних його представниць. Вона запровадила національну програму «Травневий тиждень» у межах боротьби за права жінок.
Погляди Седі зафіксовані в архівах Пенсільванського університету. У 1921 році, працюючи над дисертацією на тему «Рівень життя серед ста негритянських сімей-мігрантів у Філадельфії», вона детально описала економічні умови афроамериканців та перешкоди на їх шляху до розвитку. Її висновки суперечили загальноприйнятій думці про те, що бідність чорношкірих пов’язана з особистими недоліками. У 1930 році Седі опублікувала статтю «Негритянки в нашому економічному житті», в якій пропагувала працевлаштування афроамериканок.
Жінка-юрист: освіта та кар’єра
У 1923 році Седі вийшла заміж за Реймонда Пейса Александера і разом з ним повернулась до рідної Філадельфії. У цей час їй запропонували роботу декілька закладів освіти для афроамериканців, але всі вони знаходились далеко від міста. Седі вирішила залишитись поруч із родиною та займалась волонтерською роботою. Через рік вона вирішила вступити на юридичний факультет Пенсільванського університету.
Це їй вдалось і вона стала першою афроамериканкою, яку факультет прийняв на навчання. Жінці знову довелось зіткнутись з обмеженнями та заборонами. Всі перешкоди вона долала з витримкою й заслужила повагу та визнання інших здобувачів освіти. У 1927 році вона здобула юридичну освіту та стала першою афроамериканкою, яку прийняли до Колегії адвокатів Пенсільванії.
Надалі до 1982 року Седі Мосселл Александер займалася юридичною практикою. Спочатку вона стала партнеркою свого чоловіка та спеціалізувалась на спадковому і сімейному праві. Вони обидва також активно захищали громадянські права афроамериканців та жінок.
У 1928 році Седі Александер призначили на посаду помічника міського соліситора Філадельфії. Цю посаду вона обіймала упродовж двох років, а згодом – з 1934 по 1938 рік. З 1943 по 1947 рік Александер стала секретаркою Національної асоціації адвокатів. Вперше в історії на цю посаду призначили жінку.
З 1952 по 1968 рік вона працювала у складі Комісії з людських відносин міста Філадельфія. У 1959 році, коли її чоловік став суддею загальної юрисдикції, Седі Александер відкрила власну юридичну фірму. Власною практикою вона займалась до 1974 році, коли з життя пішов її чоловік. Через два роки юристка стала головною консультанткою фірми «Atkinson, Myers, and Archie». У ній вона працювала до виходу на пенсію.
Особисте життя Седі Александер
Чоловіком Седі Таннер Мосселл у 1923 році став Реймонд Пейс Александер. Шлюбну церемонію провів батько нареченої у їх будинку у Філадельфії. Александер теж виріс у цьому місті. Його батьки були рабами, але він народився вільним. Навчався у Центральній середній школі та закінчив Вортонську школу Пенсільванського університету й Гарвардську школу права. Власну юридичну практику відкрив одразу після одруження з Седі.
У Седі та Реймонда народилось четверо дітей, але вижили лише двоє з них. Донька Мері Елізабет Александер вийшла заміж за Мелвіна Брауна. Донька Рей Пейс Александер здобула ступінь доктора філософії та вийшла заміж за Арчі К. Еппса III. Розлучившись із ним, вона вийшла заміж за Томаса Мінтера та народила двох синів.
Седі Мосселл Александер пішла з життя 1 листопада 1989 року у Філадельфії. Причиною смерті була пневмонія, яка виникла як ускладнення хвороби Альцгеймера. Видатну жінку поховали на кладовищі Вест-Лорел-Гілл.