В період розколу американського суспільства на південь та північ у таборі останніх з часом зрозуміли, що лише завдяки підтримці всіх громадян країни, попри їх колір шкіри — виграти війну реально. На боці Авраама Лінкольна із міста братерського кохання воювали 11 полків, які складалися як із білих, так й з темношкірих містян. Більш детально про те, як: готували новобранців, боротьба за спільний мир, внесок у перемогу — читайте на philadelphiayes.com.
Темношкірі містяни в армії, де їх готували до битви?
У другій половині двадцятого сторіччя колишні британські колонії розкололися територіально на дві держави. Перша — Сполучені Штати. Друга — Конфедеративні Штати. Одне суспільство, по різному відносилось до афроамериканських громадян. У 1862 році переважно південні американські регіони відмовилися визнавати темношкірих вільними, натомість на півночі їм дали свободу, що спровокувало початок бойових дій.
З початком громадянської війни у Сполучених Штатах Америки, чимало темношкірих мешканців, зокрема із Філадельфії, виявили бажання боротися за свої права на боці штатів, що і не дивно. Якщо Авраам Лінкольн здолає супротивників з півдня, то рабство в Америці буде ліквідовано назавжди. Усі громадяни матимуть змогу вирішувати курс країни під час виборах, захищати себе у суді, загалом усе те, чим володіли до цього білі мешканці міста. Так вони мислили, тому охоче приходили до тодішніх пунктів комплектації військовослужбовців, хоч й не все було так просто.
Не всі білі на півночі хотіли воювати в одній армії з темношкірими. Расистів вистачало й у лавах Союзних військ, вважаючи, що справа захист республіки є невіддільною частиною суто “справжніх американців”. Дискримінаційні аргументи прикривали такими ж юридичними впровадженнями. Найчастіше приводили в приклад закон з 1792 року, про заборону афроамериканцям нести службу в правоохоронних органах.
Все змінилося влітку 1862 року, коли північна коаліція зазнала потужних втрат серед людей на полі бою, а потім через хвороби — білі військові почали зменшуватися. Тому темношкірих теж стали залучати до армії, наперекір вищезгаданому “закону”, якого зрештою скасували назавжди. З того моменту по всій півночі за наказом військового воєначальника Едвіна Стентона, стартував набір афроамериканців в армію.
У місті братерського кохання було створена один з перших таких полків, який тоді налічував приблизно 300 мешканців. До слова, тут ще комплектувалась 1 з рот п’ятдесят четвертого Массачусетського полку, що, взагалі являється дебютним в Америці структурним підрозділом, суто із темношкірих.
Чи відбувались бойові дії у самому місті?
Влітку 1863 року військовий керівник армії Півдня Роберт Лі дістався південних районів Пенсільванії. Основний театр бойових дій загострився поблизу міста Геттісберг. Коли до населеного пункту з нашого штату дійшла звістка про те, що ворожій армії залишилось пройти майже сто миль від Філадельфії, містяни не відчули загрози. Лише військовий генерал Наполеон Дана розпізнав неминучу небезпеку, тому очолив план підготовки оборони міста.
Заручившись підтримкою місцевих, воєначальник створив низку оборонних укріплень. Цьому також посприяли тутешні політики, яких Дана запевнив у потрібності поточних радикальних дій. Водночас підняти бойовий дух філадельфійців відізвався губернатор штату — Ендрю Кертін, однак мешканці більше вірили у мужність військовослужбовців на позиціях, ніж його словам.
20-тий Пенсільванський піхотний полк із міста братерського кохання, завдяки підтримці його 1-го міського загону не дали армії Півдня форсувати тутешню річку Саскуеганна неподалік Філадельфії. В ході спеціальної контрдиверсійні операції було знищено міст Колумбія-Райтсвілл. Як наслідок, Конфедерати втратили єдино можливий логістичний шлях.
Крім того, північновіргінська армія генерала Роберта Лі, провалилась ще в битві за Геттісберг, де її було розбито завдяки розумному іспанському воєначальнику, що загинув у Філадельфії — Джорджу Міду.
Герої війни серед темношкірих містян
Загалом у першій столиці Сполучених Штатів Америки у 1862 році заснували одинадцять полків. Якщо підрахувати кожного зброєносця з цих родів військ, то їх налічувало понад десять тисяч воїнів чоловічої статі. Всі вони готувалися до битви проти Півдня в таборі Вільям Пенн, який розташовувався неподалік Філадельфії. Там армійські будні темношкірих і білих військових нічим не відрізнялися. Хоча б в тут вдалося об’єднати різні верстви населення, попри їх колір шкіри.
Дебютували новоспечені військові полки з нашого міста в таких відомих битвах, як: “напад на форти Вагнер та Грегг”, Річмондсько-Петербурзька кампанія у Вірджинії, Оушен Понд у болотах північної Флориди, а також битва при Хані-Хілл у Південній Кароліні. Найбільш пам’ятна це, звичайно, успішна сутичка за Аппоматтокс. Навесні 1865 року тутешній сорок перший піхотний полк (складався з темношкірих), підтримав війська союзу, підписавши капітуляцією північної армії у штаті Вірджинія. Одним зі знаменитих темношкірих героїв тієї битви, став Олександра Келлі, чоловік здобув на свій рахунок пам’ятну нагороду, проявивши лідерські якості в складний момент битви. Також врятував чимало американських життів ще один уродженець нашого топоніма — Томас Хокінс. Афроамериканець показав ворогам справжній дух свободи, за що був ушанований почесною медаллю Конгресу.
Як героїв зустрічали вдома після війни?
Після перемоги Півночі, на жаль, сподівання афроамериканців, що об’єднане суспільство їх приймає — не увінчалося успіхом. Повернувшись до міста братерського кохання, темношкірі продовжили стикатися з кольоровою дискримінацією. Військових, які воювали за Сполучені Штати Америки бувало не пускали до філадельфійського громадського транспорту або змушували їздити на передніх місцях. Як наслідок, довелось втручатися державному апарату у Пенсильванії, що видав закон про заборону дискримінації в усіх видах громадського транспорту штату.
У другій половині дев’ятнадцятого сторіччя велика кількість афроамериканських військових підрозділів, пройшовши додатковий курс тренувань на базі імені Вільяма Пенна — повернулись додому. Темношкірих американців, які жертвували своїм життя та здоров’ям, у 1863 році зустріли належним чином. Мешканці зібралися на вулицях свого міста, оплесками супроводжуючи марш військовослужбовців. Філадельфійські герої відтоді отримали можливість юридично претендувати на повне громадянство у рідному штаті.
