Після однієї з наймасштабнішої війни в історії людства, у другій половині двадцятого сторіччя мир протримався недовго. Навіть трагічний досвід минулої кампанії не зупинили сторони від тотального конфлікту. Черговий конфлікт, для американського суспільства став особистим протистоянням проти ворожої агресії у світі. Місто братерського кохання відновило свій промисловий потенціал, а, містяни почали боротися та допомагати союзникам. Більш детально про те, що відбувалось у населеному пункті з початком вступу Сполучених штатів у Другу світову війну — читайте на philadelphiayes.com.
Воєнна доба: як жило місто?
7 грудня 1941 року Японія атакувала американські повітряні судна на військовій базі в Перл-Харбор, як наслідок, США вступила у війну проти нацистів та їх союзників. Зі столиці держави тодішній президент Рузвельт видав наказ мілітаризувати суспільство. В цей план входило в першу чергу розвиток промисловості у регіонах, мовляв: “усе для фронту!”. На філадельфійський індустріальний регіон, який вже відзначився успіхом під час Першої світової, знову поклали великі сподівання.
У місті братерського кохання відроджувались текстильні підприємства, заводи перекваліфікували фокус виробництва з цивільної техніки на військову тощо. А вихід до моря, сприяв створенню тут бази військової-морської корабельні.
У Філадельфії ремонтували водяні судна союзників, пошкоджених ворожими атаками в Атлантиці. З початком свого існування корабельня виросла з кількох тисяч працівників понад п’ятдесяти тисяч. При дворі навіть був військово-морський аеродром, де робітники виготовляли літаки й брали участь у заснуванні першої атомної бомби.
Разом з цим повторились події часів Великої війни, яка пізніше виявилась не останньою. По-перше, чоловіче населення міста було мобілізовано, їхні робочі місця займали мігранти та жінки. По-друге, в результаті останнього знову виросли суспільні конфлікти та суперечки.
Водночас місцева влада втратила свій авторитет, оскільки уряд Сполучених Штатів Америки у воєнну добу взяв під свій контроль подібні важливі для економіки та фронту регіони. Мілітарна децентралізація полягала у керуванні містом військовими командирами, яких сюди призначила керівна партія.
Після вступи американців у світову війну, наш край став ще більше розвивати цивільну оборону, оскільки була загроза бомбардування ворожих літальних засобів, стратегічно важливого для США топоніма. Для того, щоб цьому завадити було запроваджену спеціальну раду оборони. Це був перший раз, коли місцеві чиновники консолідували зусилля з військовими.
Расова дискримінація під час війни: як боролися?
До робіт з посилення оборони населеного пункту в період Другої світової було залучено понад триста п’ятдесят тисяч містян, однак навіть їх сильно не вистачало. Тодішній гарант держави Франклін Рузвельт опублікував законопроєкт за яким роботодавці мали брати на роботи чорношкірих американців.
В добу світових війн расова дискримінація була ще однією проблемою, яка не дозволяла назвати поточне суспільство цивілізованим. Вищезгадане юридичне впровадження змусило філадельфійських підприємців наперекір своїй думці, крокувати разом з часом. Розвивати не лише особистий бізнес, а й погляди на цей світ.
Згодом афроамериканці, а також, до речі, жінки, які теж до війни стикалися з гендерною нерівністю — отримали можливість працювати за поважну оплату роботи. Закон Рузвельта зменшив рівень безробіття, який зародився ще в непросту добу Великої депресії американців.
З власниками компанії, що не хотіли брати на роботу чорношкірих, займалися спеціальні професійні спілки. Наприклад, під час війни у нашому місті функціонувала Комісія з працевлаштування — вона робила все можливе, щоб змусити деяких найбільших оборонних підрядників змінити свою політику. Як наслідок, після деяких консультацій тутешні компанії пішли на поступки. Серед них були такі знамениті підприємства, як: “American Telephone and Telegraph”, “Radio Corporation of America” та “Pennsylvania Railroad”.
Повоєнні часи для Філадельфії
Коли закінчилась Перша світова війна філадельфійці зіткнулися з епідемією грипу та економічною кризою. На щастя, недугою після 1945 року ніхто в таких масштабах не хворів, але багато робітників залишилось без роботи.
Промисловий населений пункт зіткнувся зі скороченням штабу працівників на заводах, де колись у великих об’ємах вироблялось технічне, і не тільки, оснащення для фронту. Філадельфійська військово-морська корабельня скоротила свою робочу силу майже до довоєнного рівня. А, більшість оборонних підрядників з часом закрили свій бізнес, тисячі афроамериканців опинились на соціальному узбіччі. Серед головних причин чому так сталося, варто відзначити й неспроможність тодішньої влади Філадельфії адаптуватися у повоєнному періоді.
У 1945 році також було досягнуто рекордних показників населення міста братерського кохання, але через зменшення робочих місць у промисловості чимало містян кочували на південь, інші з часом покинули межі не лише Філадельфії, а й цього земного світу. За даними на момент середини двадцятого сторіччя тут проживало понад два мільйони людей, у новому тисячолітті населення скоротилося до 1 517 550 містян. Себто є підґрунтя до того, щоб окреслити скорочення приблизно на тридцять чотири відсотки за п’ятдесят років. Попри те, що перепис 2010 року стверджує про не дуже масштабне збільшення до 1 526 000, довгострокова втрата населення зробило місто братерського кохання дев’ятим топонімом на території Східного узбережжя за кількістю мешканців.
Втрати за час війни
Філадельфія в період Другої світової війни все ж, більше запам’яталася своїм економічним прогресом, промисловим розвитком у Пенсільванії. Сюди прагнули потрапити робітники із майже усіх американських штатів, щоб працювати заради високої зарплати й мати змогу підійматися по кар’єрним сходинкам. Велика кількість підприємства цьому потужно сприяло, як власне створенню ілюзорного наративу про “найкращі роки в історії Філадельфії”. Ця суперечка розвінчується контраргументом у вигляді числа, ім’я якому — три тисячі п’ятсот. Саме стільки уродженців першої столиці Сполучених Штатів Америки віддали своє життя заради процвітання не лише Філадельфії, а всієї держави. Водночас філадельфійці поклали свої долі на вівтар миру на землі. В сучасні дні щорічно містяни проводять відповідні заходи під час яких нагадують собі пам’ятати щодня про їхній внесок у свободу на нашій землі.
