Бернард «Барні» Семюел був республіканцем, а також 89-м мером Філадельфії. На цій посаді він перебував з 1941 по 1952 рік, що стало одним з найдовших термінів в історії, та залишається останнім мером-республіканцем у місті. Свою політичну кар’єру чоловік почав будувати ще в юності, коли приєднався до Республіканської партії. Період, коли він очолював місто, був дещо суперечливим й врешті привів до влади демократів. Розповідаємо більше про життєвий шлях та політичну кар’єру Бернарда Семюела на philadelphiayes.
Початок життя та родина
Бернард Семюел народився 9 березня 1880 року у Філадельфії. Його батькові Семюелу тоді був 21 рік, а матері Христині – 24 роки. Подробиці про ранні роки хлопця не відомі.
У травні 1903 року Семюел одружився з Елеонорою Гем. У пари народився син Річард, який у дорослому віці став заступником міністра у справах Співдружності. Родина мешкала у Філадельфії, де чоловік розбудовував свою політичну кар’єру. Вони мали власний двоповерховий будинок.
Політична кар’єра Бернарда Семюела
Ще у віці 16 років Бернард Семюел долучився до Республіканської партії та розпочав свою кар’єру в інвестиційному бізнесі. У 1923 році він вперше виграв вибори до міської ради. Тоді він став членом Фінансового комітету й у 1938 році підтримав дуже непопулярний закон про податок на заробітну плату. Закон було ухвалено й він забезпечив значні фінансові надходження міській владі Філадельфії. Проте громадськість залишилась невдоволеною таким рішенням чиновників.
Коли у 1939 році пішов з життя мер С. Девіс Вілсон, то очільник міської ради Джордж Коннелл став виконуючим обов’язки мера. Водночас Бернард Семюел обійняв посаду тимчасового голови міської ради. У 1941 році пішов з життя мер Роберт Ламбертон і цього разу його замінив уже Семюел, який перебував на цій посаді до наступних виборів.
Вибори на посаду мера Бернард Семюел надалі вигравав двічі – у 1943 та 1947 роках. Першого разу він переміг представника демократів Вільяма Буллітта, а другий раз – Річардсона Ділворта. Тож Семюел став першим мером з часів Вільяма Стоклі, який би обіймав цю посаду декілька строків поспіль. Загалом його перебування на посаді мера стало найдовшим в історії міста й тривало понад десятиліття.
Як мер, Бернард Семюел підтримував упровадження податку з продажів та продовжував лобіювати дію міського податку на заробітну плату. Загалом він захищав інтереси Республіканської партії, яку представляв, але й заохочував певні реформи. Так, Семюел схвалив архітектурні зміни у місті та створення Комісії з міського планування Філадельфії. Він також підтримав організацію та проведення виставки «Краща Філадельфія» у 1947 році. Водночас серед містян зростало загальне невдоволення діяльністю республіканців, які захопили владу у багатьох сферах, що сприяло корупції. З часом це призвело до протестів та зробило можливою перемогу демократів на муніципальних виборах у 1949 та 1951 роках.
Коли у 1944 році спалахнули протести серед працівників міського транспорту, мер брав активну участь у спробах придушити їх. Він наказав закрити усі заклади міста, що продавали алкоголь. Його приклад наслідував губернатор Едвард Мартін, за наказом якого були зачинені усі державні магазини алкогольних напоїв. Місто використало усі свої поліційні сили, розмістило поліціянтів на великих перехрестях та у важливих громадських місцях, щоб заспокоювати людей та придушувати спалахи насильства.
Варто зазначити, що протести викликало рішення Філадельфійської транспортної компанії дозволити чорношкірим працівникам обіймати посади водіїв та кондукторів, на яких раніше могли працювати лише білі громадяни. Це було зроблено з огляду на нестачу робочої сили, а також тиск з боку федерального уряду. Проте білі працівники були обурені й розпочали страйк. Поки міська влада упродовж тижня намагалась їх заспокоїти, Національна асоціація сприяння прогресу кольорового населення та інші громадські групи працювали над підтримкою спокою серед афроамериканців. Врешті у протести втрутилась армія США та допомогла мерові й міській адміністрації заспокоїти мешканців міста.
Щодо Бернарда Семюела, то він працював на посаді мера до початку 1952 року. Залишивши цю роботу, він повернувся до інвестиційного брокерського бізнесу та став представником клієнтів у компанії «W. H. Newbold’s Son & Co.». Його наступником на посаді мера став представник демократів Джозеф С. Кларк-молодший, який потім обійняв пост сенатора США. Надалі на виборах мера почали вигравати виключно представники Демократичної партії.
Смерть та спадщина
Бернард Семюел, який найдовше в історії міста обіймав посаду мера, пішов з життя 12 січня 1954 року у своєму будинку в Південній Філадельфії. Йому було 73 роки. За висновком лікарів причиною смерті став інсульт. Поруч із чоловіком була його дружина та син Річард.
Семюеля поховали на Арлінгтонському кладовищі в передмісті Дрексел-Гілл, штат Пенсільванія. В історії Філадельфії він залишається останнім мером-республіканцем.