Напади ворога завжди потрібно стримувати, що призводить до питання захисту зі сторони цивільних. Однак існували угруповання, які йшли на противника першими. Пізніше вони стали називатись армією, однак у XVIII столітті це була кавалерія. Далі на philadelphiayes.
Започаткування
17 листопада 1774 року двадцять вісім представників Філадельфії вирішили організувати Філадельфійську легку кавалерію. Причиною такого рішення стала необхідність захисту міста від несподіваного нападу зі сторони ворогів. Пізніше ця організація переросла у Перший загін кавалерії Філадельфії.
Той рік ознаменувався активними мобілізаційними заходами. Революційні ради готувались до потенційної боротьби з Англією, тому на захист намагались кинути всі чинні ресурси.
Формування
Новостворений загін почав набирати до своїх лав бійців, починаючи з зими 1774 року й аж до весни 1775 року. Арсенал кавалерія мала досить непоганий: шаблі, кінні пістолі та карабіни. Таке озброєння давало можливість воювати не лише у пішому строю, а й верхи, що спрощувало задачу та підвищувало ефективність.
У складі кавалерії були особистості, які знали судноплавні водні шляхи, а також дороги. Це була їх перевага, оскільки таким чином вони були обізнані щодо кожного закутка, який оточував місто. Додатковим підсиленням стали мисливці місцевого клубу. Їх перевагою було вміння добре орієнтуватись на місцевості та легко долати шлях на конях. Проте отримавши таких бійців, кавалерія мала покращити свої вміння. Для цього найняли особистого майстра з фехтування, а також інструктора з верхової їзди. Останнім найманим працівником став сурмач, який подавав сигнали.
Ситуація після битв під Лексінгтоном та Конкордом
Битви під Лексінгтоном та Конкордом стали стартом у військовій кампанії, що пізніше переросла у війну за незалежність США. Філадельфійська кавалерія приймала в ній безпосередню участь, і її представники зрозуміли, що ситуація є доволі напруженою для захисту міста.
Щоб наростити свою міць, у подальших боях на території Філадельфії організували три батальйони піхоти та один артилерійський. Члени покращеної кавалерії тренувались, щоб не дати ворогу жодного шансу на перемогу у запеклій боротьбі. У той самий час комітет безпеки вирішив укріпити річку Делавер. Також завдання отримали й будівельники кораблів. Вони взялись за створення невеликого флоту.
Але щоденні тренування покращували лише вміння, а для захисту потрібно збільшувати ще й кількість бійців. Тому загін намагались розширити. 16 березня 1776 року до війська вступили п’ять нових людей. І кількість гвардійців налічувала сорок осіб, які вже були готові піти у бій.
Післявоєнний період
Кавалерія Філадельфії брала участь у кожному бою у період війни за незалежність. Проте після її завершення військо не припинило свій розвиток. Кожен кавалерієць продовжував свої інтенсивні тренування. Загін навіть зростав у чисельності, оскільки до чинного складу приєдналось декілька колишніх офіцерів Континентальної армії. Деякі з новоприбулих пізніше дослужились до капітанських звань, хоча приходили як звичайні рядові солдати.
У 1798 році декілька представників кавалерії організували у Філадельфії другий кінний загін. Пізніше ті допомагали у конвоюванні полонених під час Французької квазівійни. Проте з появою сучасних технологій коні замінювались мотоциклами та джипами. Однак армія не зупинялась у своєму розвитку. Бійці з роками змінювались, але служба тривала, і кожен член кавалерії брав участь не в одній війні. Це були й Перша світова, і Друга світова війни. Тому те, що створювалось ще у XVIII столітті, продовжувало модернізуватись та виходити на професійний рівень. Місто завжди було під обороною добросовісних військових, історія яких почалась ще до того, як Америка здобула свою незалежність. Навіть у XXI столітті кавалерійські дивізії допомагають у боротьбі з ворогом та тримають руку на пульсі.