Філадельфія – непересічне місто, де відбулось багато важливих для історії США подій. Вона відіграла значущу роль в Американській революції. Саме тут відомі державні діячі розробляли та підписували першу Конституцію країни. Потужним у Філадельфії був рух аболіціоністів і суфражисток.
Водночас про роль містян у боротьбі за гідні умови праці згадують не так часто. Проте саме тут робітники вперше у США зібрались на загальний страйк, а згодом створили лейбористську партію для захисту своїх інтересів. Дізнайтесь більше про початок цієї історії на philadelphiayes.
Загальна торгова спілка і перший страйк
У 1835 році у Філадельфії вперше в історії США відбувся загальний страйк робітників. Його очолила Загальна торгова спілка міста та округу, яка проіснувала недовго, але мала важливе історичне значення. Головною вимогою страйкарів було запровадження десятигодинного робочого дня. Ця подія стала прецедентом для інших профспілкових організацій, які також почали організовувати робітничі страйки у XIX столітті.
До цього страйку профспілкові лідери міста намагались створити Профспілку механіків торгових асоціацій та Робітничу партію й об’єднати їх для захисту своїх інтересів. Цей план не вдався, тому у 1833 році вони вирішили створити Загальну торгову спілку, щоб й було здійснено наступного року. Нова організація, на відміну від інших, що існували у той час, почала приймати у свої лави некваліфікованих робітників. Завдяки цьому вона перетворилась на великий і потужний громадський орган.
Початок страйку та перший успіх
Страйк розпочався наприкінці травня 1835 року та не справляв враження спеціально організованого протесту. Спочатку його оголосили вантажники вугілля у доках річки Скулкілл. Вони вимагали запровадити десятигодинний робочий день.
На початку червня вони пройшли вулицями міста, де до них доєднались інші ремісники. Водночас лідери Загальної торгової спілки використовували увесь можливий вплив, щоб поширити інформацію про страйк і залучити до нього якомога більше робітників. Вони друкували плакати та листівки й запрошували всіх долучитись до боротьби за свої права.
Станом на 10 червня до страйку приєдналися представники понад 40 професій. Протестували понад 20 000 робітників, у тому числі міські службовці. Невдовзі влада оголосила, що робітники, які підпорядковані Міській корпорації, матимуть десятигодинний робочий день. До кінця червня ця вимога була виконана на більшості підприємств. Це сприяло піднесенню настрою серед робітників і збільшенню кількості членів Загальної торгової спілки.
Подальший розвиток подій
Перший успіх сприяв солідарності робітників, у тому числі некваліфікованих, яких до цього до профспілок не приймали. Весною 1836 року працівники доків знову почали протестувати, вимагаючи підвищення заробітної платні.
Цього разу торговці вугіллям звернулись по допомогу до мера Джона Свіфта. За його наказом було заарештовано 8 страйкарів. Для їх звільнення встановили заставу у розмірі 2500 доларів, що було дуже значною сумою у той час. У такий спосіб влада прагнула припинити страйк. Однак план не спрацював. Інші страйкарі почали говорити про заарештованих товаришів, як про мучеників, а їм на допомогу прийшла Загальна торгова спілка. Вона профінансувала їх захист і заарештовані робітники були повністю виправдані.
Упродовж цього року у Філадельфії відбулось ще багато страйків, фінансованих і підтримуваних цією профспілкою. Кожен із них був успішним. Попри це організація невдовзі припинила своє існування. Багато хто з тих, хто приєднався до неї, покинули її лави після досягнення бажаного результату протестів. Крім того, роботодавці почали створювати власні асоціації та негативно ставились до тих робітників, які брали участь у страйках. Тому кількість членів Загальної торгової спілки неухильно зменшувалась і у 1837 році вона припинила своє існування.
Історичне значення загального страйку у Філадельфії
Хоча Загальна торгова спілка зникла так само швидко, як і з’явилась, результати її діяльності мали значний вплив на всю країну. Успіх першого загального страйку у США, що відбувся у Філадельфії, пізніше надихнув багато інших американських робітничих рухів у післявоєнні роки, наприклад, у Сент-Луїсі в 1877 році та у 1919 році на рівні всієї держави.
Важливим прецедентом також стало прийняття до лав профспілки некваліфікованих робітників. Цей крок став ефективним і надалі його наслідували в інших містах. Переможний філадельфійський страйк відгукнувся у серцях робітників всієї країни та розв’язав справжню хвилю страйків, які змінили життя представників робітничого класу на краще. Надалі робітники почали брати більше участі у політичному житті країни, створювати нові організації та перетворились на повноцінний клас у суспільстві.
Тож цією сторінкою своєї історії Філадельфії пишається не менше, ніж іншими важливими державотворчими подіями. Загальний страйк 1835 року був одним із перших кроків на шляху до сучасної суспільної моделі США.