Перед Громадянською війною у Філадельфії сформувалась одна з найбільших вільних афроамериканських громад країни. Темношкірі лідери об’єднались задля створення національного руху та боротьби з дискримінацією і насильством з боку білих. З 1830 по 1864 рік у місті відбувались відповідні форуми та з’їзди, спрямовані на досягнення рівності та скасування рабства. Розповідаємо більше на philadelphiayes про їх історію.
Расова напруженість: передумови та наслідки
На початку XIX століття північні штати почали скасовувати рабство. Водночас Південь не збирався підтримувати цю політику. Чорношкіре населення почало мігрувати, а у північних містах зростала расова напруженість. Попри прогресивну політику влади мешканці північних штатів часто вважали колишніх рабів економічною загрозою та джерелом злочинності.
Наприкінці 1820-х років у штаті Огайо були запроваджені дискримінаційні закони щодо чорношкірого населення. Сталось декілька спалахів насильства білих натовпів проти афроамериканців. У відповідь на ці події чорношкірі лідери вперше висловили ідею об’єднання задля захисту своїх прав та свобод та проведення Національного з’їзду.
Весною 1830 року балтиморський активіст Гезекія Ґрайс закликав усіх афроамериканських лідерів Півночі створити план еміграції до Канади. На цей заклик відгукнувся священник Річард Аллен з Філадельфії, який запропонував зібрати Національний з’їзд. Аллен народився у рабстві, але дістав волю та став проповідником. У Філадельфії він заснував товариство афроамериканців та допомагав місцевій громаді.
Перший Національний з’їзд афроамериканців у Філадельфії та подальші дії
Перший з’їзд був організований у Філадельфії у вересні 1830 року. Під час його проведення заснували Американське товариство вільних кольорових людей, президентом якого обрали Аллена. Організація мала на меті цілеспрямоване переселення до Канади, країни зі схожим кліматом та англійською мовою, але без расової дискримінації. Водночас делегати вирішили зібрати загальний з’їзд у Філадельфії й наступного року, що стало започаткуванням відповідної традиції.
Місто приймало конгреси афроамериканців у 1832, 1833, 1835 і 1855 роках. Делегати вирішили зосередитись на освіті та поміркованості. Чорношкірі лідери прагнули зруйнувати стереотипи, відповідно до яких про афроамериканців думали, як про неосвічених, ледачих та схильних до злочинних дій людей. Вони хотіли створити підґрунтя для економічної незалежності та успіху, щоб змінити ставлення білих громадян та досягнути справжньої рівності з ними. При цьому спирались на те, що рабство суперечить установчим документам та самій філософії США.
Ці стратегії домінували до 1840-1850-х років. У цей час виросло нове покоління афроамериканців, яке мало бажання приймати войовничі рішення. Тоді виник так званий «чорний націоналізм» із закликами створити окрему колонію в Африці чи Центральній Америці. Проте більшість чорних філадельфійців все ж вважали саме міжрасову співпрацю найкращим шляхом до забезпечення рівності та скасування рабства.
Започаткований національний рух афроамериканців сформував їх колективний голос та став основою організації форуму для розробки стратегій подолання расової ворожнечі. Він не покінчив з рабством, але до початку війни його учасники досягнули наступного:
- були організовані школи фізичної праці для здобуття афроамериканцями робітничих професій;
- було створено Американське товариство моральної реформи зі штаб-квартирою у Філадельфії, яку очолили місцеві бізнесмени задля розвитку системи освіти та культури;
- афроамериканські громади країни об’єднали у національну мережу, яка стала платформою для політичної активності.
Також була сформована коаліція з радикальними білими активістами, які виступали за скасування рабства. Разом вони протистояли Американському товариству колонізації. Ця організація рабовласників закликали вільних афроамериканців їхати до Африки.
Продовження діяльності темношкірих лідерів
Після початку війни у США учасники Національних з’їздів почали розробляти плани післявоєнної відбудови. У 1864 році відбувся форум у Сіракузах, штат Нью-Йорк, на якому була створена Національна ліга рівних прав. Вона мала замінити попередні координувальні органи та лобіювати набуття афроамериканцями громадянських прав в уряді.
Темношкірі лідери організували мережу відділень цієї Ліги по всій країні. Її члени брали активну участь у політичному житті країні на півночі та півдні. Наприклад, у штаті Пенсільванія вони лобіювали ратифікацію конституційної поправки з метою наданням темношкірим чоловікам виборчого права.
Ліга також мала вплив на Республіканську партію Пенсільванії, вимагала захисту громадянських і політичних прав афроамериканців та остаточного скасування рабства. Вони діяли активно, попри те, що ворожість білого населення зростала, а підтримка держави зменшилась. Об’єднані зусилля врешті принесли успіх та змінили положення колишніх рабів.