Історичні зміни стались у Філадельфії 1 березня 1780 року та вплинули на подальший розвиток усієї країни. Цього дня Генеральна асамблея Пенсільванії прийняла Закон про поступове скасування рабства, що стало першим подібним прецедентом у США.
Рабство не визнавалось незаконним одразу. Закон сформував важливий для власників рабів перехідний період, водночас гарантуючи свободу усім новонародженим. Докладніше про це важливе історичне рішення розповідаємо у статті на philadelphiayes.
На шляху до скасування рабства
Ідея скасування рабства хвилювала суспільство США вже багато років, а у відповідне законодавче рішення вона почала перетворюватись у 1778 році. Тоді до Генеральної асамблеї було надано законопроєкт про поступове скасування рабства. Він пройшов перше читання, але відійшов на другий план у зв’язку з більш нагальними питаннями.
Наступного року віцепрезидент Вищої виконавчої ради Пенсільванії Джордж Брайан написав новий законопроєкт на цю тему та надіслав його до Генеральної асамблеї у лютому 1779 року. Він пропонував звільнювати дітей, народжених у рабстві, після досягнення певного віку та відповідно відпрацьованих на власника років. Жінки мали ставати вільними у 18 років, а чоловіки – у 21 рік. Законопроєкт також передбачав реєстрацію рабів.
Асамблея призначила комітет з чотирьох членів для розгляду цього документу та його подальшого представлення на засіданнях 1780 року.
Запропоновані положення та їх ухвалення
Запропонований Брайаном документ містив чотирнадцять розділів щодо процесу поступового скасування рабства в Пенсільванії. У перших двох розділах автор прославляв Бога за досягнення свободи США від Великої Британії та порівнював рабство з британським гнобленням колоній.
У наступних розділах були викладені положення щодо регулювання скасування рабства та обмежень для рабовласників, а саме:
- відпрацювання новонароджених «рабів» у власників до досягнення певного віку та отримання свободи після цього;
- заборону на ввезення до штату нових рабів;
- щорічну реєстрацію рабів.
За законопроєкт проголосували 34 члени Асамблеї, проти – 21. Проти виступали ті, хто вважав, що звільнені раби можуть приєднатись до британських військ або не зможуть стати повноправними членами суспільства, що призведе до збільшення рівня злочинності.
Проте прийняття цього законопроєкту стало історичним поворотним моментом для всієї країни. Північні штати невдовзі почали наслідувати Пенсільванію та голосувати за негайне або поступове скасування рабства. Вони використовували прийнятий документ як модель та запроваджували власні правила, наприклад, щодо віку звільнення з рабства.
У 1786 році на підтримку поступового скасування рабства висловився Джордж Вашингтон. Відповідний лист він написав до одного з делегатів у Конгрес від Вірджинії, якого особисто знав з воєнних років. У листі Вашингтон написав, що ніколи не купить жодного раба та висловив сподівання, що скасування рабства відбудеться у всій країні повільно, впевнено та непомітно.
Водночас Вашингтон залишився рабовласником та користувався послугами поневолених кухарів, камердинерів та покоївок. Коли пізніше він мешкав у Філадельфії та вже був президентом США, то доручив своєму секретарю звернутися до генерального прокурора щодо аналізу положень про звільнення рабів. Той порадив змінювати поневолених робітників кожні пів року, щоб уникнути необхідності їх звільняти. Вашингтон вислухав пораду та наказав кожні шість місяців перевозити рабів через межі штатів.
Подальші події та результати прийняття нового законодавства
Закон про поступове скасування рабства, прийнятий у Пенсільванії, став першою сходинкою на довгому шляху до досягнення свободи для всіх мешканців США.
Через вісім років після його ухвалення, Генеральна асамблея внесла нові зміни до законодавства. Так, поправка забороняла вивозити вагітних рабинь за межі штату. Власники робили це, щоб діти народжувались в інших штатах та повинні були ще довгі роки працювати на них. Крім того, раби, власники яких прагнули переїхати або оселитися в Пенсільванії назавжди, повинні були негайно стати вільними. Цікаво, що на родину Вашингтонів це знову не мало впливу, оскільки вони мешкали у штаті тимчасово.
Загалом закон 1780 року все ж змінив життя афроамериканців у США. Багато з них отримували довгоочікувану свободу та реальний шанс створити нову ідентичність, переїхати в інші штати та будувати власне життя за своїми бажаннями. Вільні афроамериканці розшукували своїх близьких і допомагали їм також стати вільними. Інші їхали до великих міст, наприклад, до Філадельфії, де приєднувались до вільних церков та громадських асоціацій для афроамериканців.
Поступове скасування рабства, що почалось у Пенсільванії, поширилось на всі північні штати та сприяло появі вільного афроамериканського населення. Це було важливе історичне рішення, яке мало великий вплив на подальшу долю всієї країни та надало можливість формування вільного демократичного суспільства.